Поради батькам
7 правил по збору портфеля учня
Правило 1
Дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель.
Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Правило 2
Портфель треба збирати щодня.
Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей.
Правило 3
Нічого зайвого.
Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості.
Правило 4
Гігієнічне приладдя.
Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади.
Правило 5
Окремі контейнери для їжі.
Правило 6
Іграшки залишаються удома.
Іграшкам в портфелі робити нічого.
Правило 7
Мінімум дорогих речей.
Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ГПД
1. Не запізнюйся на заняття.
2. Наполегливо опановуй знаннями, старанно виконуй домашні завдання.
3. Беззаперечно дотримуйся розпоряджень вихователя.
4. На заняттях уважно слухай, не займайся сторонніми справами.
5. Допомагай товаришам у навчанні.
6. Будь ввічливим з учителями, товаришами. Проси вибачення, коли вчинив якусь прикрість. 7. Тримай у чистоті і порядку своє місце.
8. Якщо погано себе почуваєш – повідом вихователя.
9. Дотримуйся правил поведінки в їдальні.
10. Чітко дотримуйся Статуту нашої школи, будь прикладом для інших, зупиняй тих, хто порушує дисципліну і порядок.
11. Попереджуй вихователя, коли ідеш додому.
12. Якщо треба про щось запитати, мовчки підніми руку. Не "тягнися" і не вигукуй – будь скромним.
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «ВИ І ВАША ДИТИНА»
1. Чи любите ви свою дитину такою, яка вона є?
2. Чи дослухаєтеся до її думки?3. Чи виправляєте мовлення дитини?
4. Чи визнаєте право дитини на помилку?
5. Чи знаходите щодня час для спілкування та занять із дитиною?
6. Чи подаєте приклад у читанні газет, книг, журналів?
7. Чи обговорюєте побачене і почуте разом?
8. Чи завжди знаходите час для спільного відпочинку, прогулянок тощо?
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»
1. Основні психологічні причини виникненнятруднощів адаптаційного періоду:
• недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;
• недорозвиненість мовлення;
• надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім'ї;
• не сформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримувати певні правила поведінки;
• побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.
2. Зацікавте дитину школою. Викличте бажання навчатися, розповідайте про школу
позитивно, не залякуючи невдачами.
3. Привчайте дитину до самостійності, тоді їй легше буде адаптуватися до
шкільних умов. Нехай дитина сама складає свої речі, прибирає іграшки,
упорядковує своє робоче місце.
4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомцями.
5. Значну увагу приділяйте розвитку мислення дитини, зокрема діалогічного.
Читайте дитині, просіть переказати прослухане, придумати своє продовження
розповіді, вивчайте напам'ять вірші, скоромовки, загадки, учіть висловлювати та
відстоювати свою думку, переконання. Грайте у мовленнєві ігри.
6. Будьте вимогливими, але й справедливими до дитини.
7. Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо майбутнього
навчання в школі. Навпаки, демонструйте радість із приводу вступу до школи,
упевненість у тому, що там на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання,
приємні товариші.
Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи
значною мірою залежить від вас, шановні батьки!
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Робоче місце школяра»
Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний
куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує
охайність та почуття відповідальності.
Для учнів бажано виділити окрему кімнату. Якщо така можливість відсутня —
затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало ліворуч. Основна
вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту
школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася
підлоги, висота стола — 55-65 см (для дітей зростом 120-150 см).
Якщо в сім'ї декілька школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного
окремо. Безпосередня близькість робочих міць розпорошує увагу дітей, тому
доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен може
займатися своїми справами.
Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця — забезпечення
правильної пози школяра під час сидіння. Учень має сидіти глибоко на сільці,
спираючись попереково-кряжовою часиною хребта на спинку. Голова — у
вертикальному положенні або дещо нахилена вперед (під кутом не більше ніж 15
градусів). Тулуб теж нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі.
Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на
підлогу чи підніжку.
Відстань від очей до предметів, що розглядаються, має становити 30-35 см.
Верхню частину книги необхідно підняти за допомогою підставки.
Вам, батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною не поруч, а поблизу.
Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжки,
зошит, не сутулився, сидів у зручній позі.
Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці.
Як домогтися виконання дітьми цих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу,
привчайте малюка виконувати те, що вимагаєте від нього. Син чи донька
запам'ятають це досить швидко тоді, коли дорослі щоразу й завчасно
реагуватимуть на їх вчинки. Важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний
успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!»
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Десять порад із виховання маленького читача»
1. Читайте своїй дитині скрізь і завжди: листівки, інструкції на коробках, в машині
або під час чекання прийому в поліклініці, на відпочинку тощо
2. Доки дитина росте, показуйте їй малюнки та збірки оповідань. Кольори і форми
вразять її, а слухання сприятиме виникненню бажання самому прочитати.
3. Регулярно відвідуйте бібліотеку. Дозволяйте дітям обирати книги самостійно.
4. Читання перед сном повинно стати регулярною сімейною традицією. Якщо для
читання обрані правильні книги, то навіть старшим дітям буде цікавим читання
вголос.
5. Пам'ятайте про поезію! Короткий вірш — це найкращий спосіб привернути увагу
дітей на деякий час.
6. Заохочуйте дітей до читання вголос в той час, коли ви готуєте, прасуєте, шиєте,
перете білизну.
7. Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання.
8. Тримайте вдома безліч матеріалу для читання. Зберігайте дитячу літературу на
нижніх полицях, щоб діти могли її легко дістати.
9. Нехай ваша дитини побачить вас за читанням. Розмовляйте стосовно того, що ви
читаєте.
10. Даруйте книги дітям. Цим ви даєте зрозуміти, що книги особливі.
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Як розвинути самостійність у дітей»
Людина не може бути вільною, якщо вона не самостійна.
М. Монтессорі
1. Визнайте особистість дитини та її недоторканість.
2. Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою
постійно залежна від чужої думки.
Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в
цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.
3. Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх
членів родини, спільно планувати сімейні справи.
4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості;
учіть докладати зусилля для досягнення мети.
5. Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть
розподіляти на конкретні дії.
БАЗА РОЗВИВАЮЧИХ ТА ПІЗНАВАЛЬНИХ МУЛЬТФІЛЬМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ:
- виховати у ваших дітей патріотизм, повагу до інших людей, толерантність, вміння дружити, досягати своєї мети, працювати над собою та своїми вчинками;
- здобути основи математичних, природознавчих знань, основ граматики, ознайомити зі змістом українських та іноземних казок; розвинути комунікативні навички, бажання вдосконалювати себе, допитливість, навички співу Вам допоможе інтернет ресурс
Тренажери з математики
Шановні батьки, якщо Ви хочете попрацювати з дитиною над удосконаленням обчислювальних навичок або допомогти їй засвоїти таблицю множення пограйтесь з дітьми на цих тренажерах :
Збираємо грибочки:
http://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/editor/4886/401012/sitepage_14/files/zbiraemo_gribochki.zip
Таблиця множення:
http://rmo2012.klasna.com/uploads/editor/4886/401012/sitepage_14/files/naidi_mnozhitel.ppt
Збираємо грибочки:
http://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/editor/4886/401012/sitepage_14/files/zbiraemo_gribochki.zip
Таблиця множення:
http://rmo2012.klasna.com/uploads/editor/4886/401012/sitepage_14/files/naidi_mnozhitel.ppt
Що робити, якщо погані оцінки
Що робити, якщо дитина отримує погані оцінкиНе звинувачуйте дитину в ліні і безвідповідальності.
1. Перевірте, чи немає якої-небудь фізичної або емоційної причини, яка не дає дитині
вчитися. Може, в сім’ї сталася криза? Дитина отримав травму? Чи є у нього друзі? Не
здається він вам сумним і засмученим? Чи не хворий він чим-небудь? Чи висипається він,
чи вдається йому гуляти? Чи хороший у нього зір?
Переконайтесь в тому, що дитина розуміє: до неприємностей привели її власні рішення,
тобто це результат не вашої поведінки, а поведінки дитини.
2. Якщо ви бачите, що з дитиною щось недобре, обговорите з ним його почуття і ваше
занепокоєння. Пам’ятайте, іноді дітям складно розібратися у своїх відчуттях, або ж час
для розмови непідходящий, і він виявляється невдалим. Тоді варто звернутися до
хорошого психолога, навіть якщо дитина не хоче цього робити. Насправді досвідчений
психотерапевт здатний швидко заспокоїти дитину або підлітка, коли той налагоджений
вороже.
Якщо ви думаєте, що погана успішність стала наслідком недоліку ініціативи або
відповідальності :
1. Обов’язково обговорите з дитиною, чому ми так цінуємо, хороша освіта. Підкресліть, як
важливо і корисно придбавати знання. Не слід упирати тільки на те, що без освіти не
можна знайти високооплачувану роботу.
2. Допоможіть дитині уявити, як він себе почуватиме у присутності освічених людей,
якщо сам залишиться безграмотним. Діти, які не люблять ходити в школу, рідко думають,
чому освічені люди викликають повагу.
3. Спокійно обговорите з дитиною, які очікування ви зв’язуєте з його навчанням в школі.
Пам’ятайте, що ваша дитина несе відповідальність за те, щоб поліпшити ситуацію. Ви
можете тільки встановити правила, продумати наслідки їх порушения і підтримати
дитину. Але усе інше повинен зробити він сам.
4. Виразите упевненість в тому, що дитина здатна вирішити складне завдання.
5. Допоможіть дитині розробити план рішення проблемы: в нім повинно говоритися про
те, як він поступить в подібній ситуації наступного разу або що він робитиме, щоб
підвищити успішність.
6. Створюючи план, розкажіть про свої очікування.
Ви можете встановити правила, продумати наслідки їх порушення і підтримати дитину.
Але усе інше повинен зробити він сам.
7. Обговоріть винагороди і наслідки за поведінку в школі і удома у тому випадку, якщо
дитина виконає ваші очікування або ні. Переконаєтеся в тому, що дитина знає про
наслідки до того, як план буде введений в дію.
8. Наслідки повинні відповідати провині. Суворі покарання слід використовувати тільки у
разі великих проблем.
9. Потурбуйтеся про те, щоб навіть невеликі успіхи дитини винагороджувалися.
10. Щодня перевіряйте, чи виконує дитина план. Якщо ні, нагадаєте йому про нагороди і
після наслідків. Постарайтеся не піддаватися спокусі і не читати нотації.
11. Пам’ятайте, що обійми, похвала або поплескування по спині здатні надихнути дитину
на старания і хорошу поведінку.
12. Простежите за тим, щоб дитина завжди стикалася з наслідками порушення плану. Не
дивитеся на його поведінку крізь пальці, якщо ви визначили наслідки. Так само як в будь-
якому спорті, головне – виконувати правила і йти в цьому до кінця.
13. Якщо з’являється необхідність застосувати негативні наслідки, переконаєтеся в тому,
що дитина розуміє: до неприємностей привели його власні рішення, тобто це результат не
вашої поведінки, а поведінки дитини.
14. Зберігайте позитивний настрій, навіть якщо справи йдуть не так добре, як ви
сподівалися спочатку. Пам’ятаєте: навчання новому способу виконувати домашні
завдання або вирішувати проблеми – важка робота, яка займає час і і вимагає терпіння.
Будьте терплячі з дитиною і самим собою.
Якщо дитина не хоче вчитися
Не хочу вчитися
Дослідження підтвердили, що 93% учнів молодших класів не в змозі самостійно
впоратися з виконанням домашнього завдання. Більшості з них просто необхідна доросла
людина поруч, яка простимулює і перевірить. Непогано справляється з цим група
продовженого дня: по-перше, є вчитель, який знає, що і як потрібно зробити, по-друге, за
компанію з товаришами будь-яка справа робиться швидше. Допомогти може і репетитор,
адже з чужою людиною будь-яка дитина стає більш стриманою і зібраною.
Але якщо організація цього щоденного свята лежить все ж на ваших плечах, підійдіть до
нього творчо. Перш за все, потрібно створити умови, за яких дитині захочеться почати
робити уроки. І в жодному разі не переривати цей процес без дійсно важливих причин.
Наприклад, ви можете поцікавитися, чи пам’ятає ваше чадо, що задано додому з
математики. Подібне питання змусить згадати про вчителя і викличе дискомфортне
відчуття незакінченої дії. А щоб від нього позбавитися, доведеться зробити уроки.
НЕ забувайте, що маленькі діти все бачать і чують по-своєму. У результаті чого батьки,
самі того не бажаючи, програмують дитину 6 – 8-ми років на байдикування.
Ситуація 1
Мама каже: «Невже важко написати хоч одну строчку рівно і без помарок! Я ж можу».
Дитина ж чує: Чому ти не можеш, стоячи на одній нозі, жонглювати булавами? Я ж вмію.
Ну і що, що я тренувалася довше, ніж ти живеш.
А в результаті дитина замикається в собі, і будь-які справи просто валяться у неї з рук. У
цьому випадку мамі краще похвалити ті місця, де малюк написав добре.
Ситуація 2
Мама каже: «Поки не вивчиш уроки, гуляти не підеш!”
Дитина ж чує: не вчи уроки і не ходи гуляти.
В результаті ваше чадо тиняється без діла до вечора, а, коли виросте, вибере нецікаву
професію, оскільки батьки заборонили все, що викликає інтерес. Кращим у цій ситуації
буде, якщо мама скаже: займешся тим, що тобі подобається, коли виконаєш уроки.
Ситуація 3
Мама каже: «Не будеш вчитися – станеш двірником або будеш збирати пляшки».
Дитина ж чує: не будеш вчитися, зможеш все життя гуляти і нічого не робити.
У підсумку всі спроби засадити чадо за навчання упрутся у відвертий саботаж. А згодом
дитина вибере альтернативний спосіб життя, виїхавши куди-небудь в тайгу. Краще мамі
сказати: будеш вчитися – станеш тим, ким захочеш.
Ситуація 4
Мама каже: «Ну чому твоя сусідка по парті може правильно написати букву «Я», а ти ні?»
Дитина ж чує: чому ж саме мені дісталася ця неповноцінна дитина, а не його сусідка.
В результаті малюк буде ненавидіти свою сусідку по парті, а уроки вчити все одно не
буде. Мамі краще запропонувати позмагатися, хто швидше навчитися писати: малюк чи її
ліва рука.
Вченими були обчислені часові рамки, при дотриманні яких негативного впливу на
психіку малюка не спостерігається. Так, для учнів молодших класів час виконання
домашнього завдання не повинен перевищувати 40 хвилин. Щоб укластися у відведений
час, всі дії потрібно довести до автоматизму, дотримуючись щоденного ритуалу.
Запропонуйте дитині самій скласти розклад.
Наприклад:
14.00 – 14.30 – обід;
14.30 – 15.10 – виконання домашнього завдання;
15.10 – 16.00 – мультфільми;
16.00 – 18.00 – прогулянка і т.д.
Зверніть увагу на те, що ігри на комп’ютері та мультфільми не повинні стояти перед
виконанням уроків, оскільки дитині важко буде перейти на навчання. Крім того, для
різних дітей існують різні підходи в навчанні.
Якщо ваш малюк – аудіал, тобто більше сприймає все на слух, дозвольте йому проспівати
уроки: написані речення, вірші, формули. Можете включити для неї спокійну музику без
слів, а, щоб дитина не втрачала час, поставте умову: виконати завдання з одного предмету
за 3 пісні.
Для візуала, який сприймає все своїми очима, покладіть всі книги стопкою з одного боку.
А по мірі виконання уроків, перекладайте зошити і книжки на іншу сторону. Щоб дитина
не засиджувалася, поставте перед нею пісочний годинник з інтервалом в 10 хвилин.
Дитина кінестетик пізнає світ через дотики та рухи. Покладіть підручник з математики в
одній кімнаті, з української мови – в іншій, з читання – на кухні. По вашу хлопку дитина
біжить на кухню і займається 5 – 7 хвилин читанням, наступний хлопок – українська і т.д.
Поставте також умову, що все повинно бути виконано в 3 кола.
Якщо ви не знаєте, хто ваша дитина, випробуйте всі три способи. Який-небудь з них вам
обов’язково підійде.
Батькам варто звернути увагу і на те, що ви не завжди можете бути з малюком під час
виконання уроків. Щоб подібна ситуація не шокувала ваше чадо, один день на тиждень
йому потрібно виконувати завдання самостійно.
Багато мам бояться, що різні захоплення дитини будуть заважати їй вчитися. Не потрібно
так думати. Різні гуртки – це важливий етап формування особистості. Головне –
розставити пріоритети: спочатку навчання, потім захоплення.
Ну а в самому кінці хочу відзначити те, що головною пізнавальною діяльністю у школярів
молодших класів залишається гра. Тому день повинен бути побудований так, щоб грою
була зайнята його велика частина. І тоді ваше чадо не буде влаштовувати істерик, а навіть
одного разу спитає: «А коли ми будемо робити уроки?»
Чому зникає інтерес до школи
Чому в дитини зникає інтерес до школи
Кожна дитина, за рідкісним винятком, хоче стати школярем. Алє минає час, і інтерес донавчання зникає. У чому полягають причини такої зміни ставлення дитини до навчання?
По-перше, необхідно зрозуміти, чим був викликаний інтерес дитини до школи. Спочатку це
переважно зовнішні моменти шкільного життя — шкільна сумка, зошити, нові друзі, вчителі.
Не всі діти готові до навчального співробітництва. Не всі можуть зосередитися й уважно, не
відволікаючись, слухати вчителя, деякі діти й п’яти хвилин пе можуть усидіти на місці.
Причини такої неуважності можуть бути різними: це й особливості вищої нервової діяльності, і
швидке виснаження, і стомлюваність через погане здоров’я, і психологічна неготовність.
Як вже зазначали, недостатня психологічна готовність призводить до невдач, дитина
починає сприймати навчання як надмірне навантаження. Вона старанно виконує всі вказівки
вчителя, а в неї все одно виходить погано, і замість очікуваної похвали дитина отримує постійні
зауваження. Не дивно, що все це швидко набридає дитині і вона втрачає інтерес до школи.
Якщо в дитини все виходить, якщо батьки й учитель часто хвалять її, то навчання для неї буде
пов’язане з відчуттям успіху, а успіх — важливе джерело позитивного ставлення до будь-якої
справи, тому що завдяки успіху людина стверджується у власних очах і очах інших значущих
людей, зростає її компетентність,— і в результаті діяльність, яка дитині вдається, викликає
значний інтерес.
Батькам необхідно прищеплювати дитині поважне ставлення до навчання, підкреслювати
його значення для всіх членів родини. Неодмінно варто внести частку оптимізму, що
передається у впевненості батьків в успішному майбутньому навчанні, старанності й
самостійності дитини. Уже в дошкільному віці необхідно виховувати відповідальне ставлення
до обов’язків; звертати увагу на будь-які досягнення дитини, радіти за дитину, а помилки
виправляти разом, і в жодному разі не лякати майбутніми невдачами.
Дорослим важливо пояснювати дитині значення навчання, щоб вона розуміла його
необхідність, а також прищеплювати інтерес до пізнання нового, невідомого, тому що
пізнавальний інтерес (або, як вважають психологи, внутрішня мотивація) спрямований на саму
сутність навчання. Якщо в дитини не відбувається зрушення інтересу із зовнішніх атрибутів
навчальної діяльності на пізнавальний мотив, то зусилля, що спрямовані на опанування
навчальних навичок, стають для дитини стомлюючими і нудними, втрачають в її очах сенс. Усе
це призводить до несумлінного навчання, труднощів і, як наслідок,— до невдач. У такий спосіб
школа стає психотравмуючим фактором.
Психологи встановили, що серед складних підлітків 48,7% у семирічному віці не хотіли
йти до школи; 25,3% байдуже ставилися до навчання в школі, лише у 20,2% було зафіксоване
бажання вчитися, але їх привертав зовнішній, формальний бік шкільних занять.
Батькам необхідно знати про деякі фактори, які тимчасово ускладнюють навчальну
діяльність першокласників у зв’язку з їхньою соціальною ситуацією, що змінилася, і змістом
життя. Вступ до школи — переламний момент у житті будь-якої дитини.
Психологічне напруження, що виникає в першокласників, які вперше переступили поріг
школи, є реакцією на незвичні умови: діти не знають, чим відрізняється вчитель від вихователя
дитячого садка, а також від мами й бабусі; у дитини виникають переживання щодо
однокласників — чи зможе вона вчитися як усі, чи товаришуватимуть із нею, чи не скривдять.
Психологічне напруження підсилюється напруженням фізичним: новий режим життя
потребує від дитини підвищеної працездатності (порівняно з дитячим садочком); у школі
потрібно уважно слухати вчителя, не ледарювати на уроках, уміти підпорядковуватися
правилам і розкладу.
Деякі першокласники болісно реагують на зміни в умовах життя: у них порушуються сон і
апетит, знижується працездатність і навчальна активність, зменшуються вага, з’являються
скарги на стомлюваність, головний біль, млявість, відзначається розгальмування, розлад роботи
шлунково-кишкового тракту, підвищення тиску. Усе це виливає на інтерес дитини до школи та
навчання.
Фізичне й психічне самопочуття дитини стабілізується через півтора-два місяці
перебування в школі, але це відбувається за умови, якщо дорослі зважають на новий стан
дитини й діють із огляду на її вікові особливості.
Перед вступом до школи бажано переглянути додаткові навантаження дитини й уявити, як
вони вписуються в розпорядок дня першокласника. Хоча зміна соціальної позиції дитини і не
означає скасування всіх її захоплень та зміну звичок, але з деякими доведеться попрощатися.
Для того щоб устигати зробити все, знадобиться чіткий розпорядок дня, більш продуманий
відпочинок дитини.
Необхідно також обов’язково враховувати особливості дитини й можливості родини.
І все-таки нерідко дитина залишається перевантаженою: налаштування батьків на те, що
головне — зайняти дитину, щоб вона не тинялася без діла, гонитва за престижними
захопленнями призводять до того, що різко скорочується час, необхідний дитині для
спілкування, ігри, спільних із дорослим справ.
Що учителі очікують від батьків
10 вчинків, яких учителі очікують від батьків Результати досліджень доводять, що, якщо у шкільне життя дитини залучені мама й
тато, то її оцінки, поведінка й емоційне благополуччя значно вище. Тому, щоб полегшити
роботу вчителів, необхідно прислухатись до їхніх побажань, викладених у вигляді десяти
рекомендацій.
Читайте своїй дитині. «Найбільш важливим аспектом у розвитку дитини, що визначає її
подальший успіх у читанні, є те, що батьки читають їй уголос», – заявила в 1985 році
Комісія з читання, створена Міністерством освіти США. Візьміть будь-яку книгу і,
принаймні, три рази на тиждень читайте її вашому малюку. Так ви пробуджуватимите в
дитини любов до читання, яку вона пронесе через усе життя.
Познайомтеся з учителем. Необхідно дізнатись, як звуть учителя вашої дитини, оскільки
важливо побудувати спілкування з ним на особистих контактах. Спитайте, за допомогою
чого йому чи їй більш комфортно спілкуватися з вами, наприклад, телефоном або
електронною поштою. Відвідуйте заходи у школі та батьківські збори. Не будьте тими
батьками, які з’являються там тільки в конфліктних ситуаціях.
Заохочуйте дружбу за межами школи. Навчання у класі найкраще проходить тоді, коли
учні діють згуртованою командою. Оскільки в дітей у школі не завжди є можливість
добре пізнати один одного й потоваришувати, переконайтеся, що ваша дитина проводить
час з однокласниками не тільки у школі – заохочуйте командні ігри та позашкільні заходи.
Долучіться до роботи школи. Відвідуйте засідання шкільної ради, приєднаєтесь до
батьківського комітету. Якщо ви працюєте, а зустрічі призначаються, як правило, у
денний час, поцікавтеся, чи можливо хоча б іноді проводити їх у вечірній час. Пам’ятайте,
що ваш голос завжди має значення, адже іноді ви єдині хто виступає на захист вашої
дитини. До того ж, коли батьки об’єднуються, вони можуть більш легко й ефективно
вплинути на позитивні зміни у школі.
Візьміть участь у шкільних заходах. Не пропускайте шкільні події, такі як конкурси
талантів, наукові ярмарки, осінній бал та інші. Навіть якщо ваша дитина не грає в команді,
чому б вам не відвідати спортивний захід? Тим самим ви посприяєте зміцненню
вибраного курсу школи та взаєморозумінню з дочкою чи сином. Ви не тільки допоможете
своїй дитині стати успішною у школі, а й отримаєте безцінні спільні переживання та
спогади.
Перенесіть процес навчання додому. У навчанні завжди є якісь моменти, які
залишаються поза увагою дитини під час занять у класі. А ви візьміть і спечіть пиріг і
навчіть її основ арифметики вдома. Створіть свій власний конкурс на знання орфографії.
У вихідні дні організуйте маленьку подорож, відвідайте музей або океанаріум. Подивіться
добрий сімейний фільм. Навчання в сім’ї – це відмінний спосіб закласти основи
майбутнього успіху.
Значення освіти. Покажіть вашій дитині, що навчання – це пригода довжиною в життя,
яка не закінчиться із закінченням школи. Прочитайте книгу, відвідайте заняття, які вас
цікавлять і захоплюють. Розкажіть дитині про свій власний досвід навчання, який ви
отримали на роботі. Тримайте зв’язок з нею через освітні книги, фільми і телевізійні
програми.
Не будьте такими терплячими. «Терпіння – це для мучеників», – каже Ліза Холева –
співавтор книги «Про що знають вихователі дитячого садку». Якщо ви вдома терпляче
потураєте дитині, вона може не впоратися з навчанням під час шкільних занять. Ну а якщо
ви берете її із собою на зустріч, то обов’язково прийдіть вчасно, незалежно від того,
наскільки сильно її щось захопило. Терпіння до бажань дитини в даному випадку може
послужити як погана послуга.
Привчіть свою дитину до чистоти та порядку. Напевно, ви зазвичай самі розкладаєте
іграшки по полицях? Якщо ваша дитина не привчена прибирати після себе вдома, вона,
безсумнівно, буде неохайною й у школі. Навчіть її акуратно розкладати іграшки на свої
місця, застилати ліжко, викидати сміття й мити посуд. Коли вона звикне до цього вдома,
як до якогось стандарту поведінки, підтримання чистоти на робочому місці у школі не
стане для неї чимось трудомістким і складним.
Починайте навчання вдома крок за кроком. Коли ви починаєте займатися з дитиною,
ведіть себе, як учитель у класі. Переконайтеся, що її увага повністю зосереджена на вас, а
потім починайте крок за кроком давати чіткі й точні інструкції. «Важливо стати поруч з
вашою дитиною, нахилитись та встановити зоровий контакт», – каже Ліза Холева. Ваш
малюк буде вчитися слідувати інструкціям і вже точно не відставатиме у навчанні.
Візьміть участь у житті школи, створіть власний процес навчання та проілюструйте
мотивацію щодо пізнання на своєму власному прикладі, ви станете неоціненною
частиною успіху своєї дитини у школі та за її межами. Учителі будуть вам вдячні, й
одного разу в один прекрасний день ваша дитина теж висловить вам найщирішу подяку!
Загальні поради батькам
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька
лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
"Щоб не було поганих оцінок!"; тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте
їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте
їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її
стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: Якщо ти будеш добре
вчитись, то ...; Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у
незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для
спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи
дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з
дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не
зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато
корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує
її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники
стомлення, перевантаження.
15. Запам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню,
лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме
денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
Правила взаємин з дитиною в родині
1. Будьте поблажливими зі своєю дитиною. Варто знайти «золоту середину» в інтенсивності заохочення-покарання, захоплення-несхвалення.
3. Не бійтеся подорожувати і змінювати обстановку. Нові враження і знайомства вчать не боятися новизни і невизначеності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий